Зустріч з Наталкою Маринчак - Харківською поетесою - "Гімназія ОЧАГ"

Зустріч з Наталкою Маринчак - Харківською поетесою


Продовжуємо знайомитися з авторами, поетами, творчими постатями сучасності. Цього разу до нас завітала Наталка Маринчак — поетеса. Вона пише оригінальні вірші і перекладає. При чому має насамперед справу з дуже складним сегментом поезії: піснями і лібрето, ширше – з саунд-поезією. Скажімо, вона є авторкою перекладу лібрето опери «Медіум» Менотті, що стала помітною подією в харківський «Схід Опера». А ще Наталка Маринчак – це потужний проєкт авторської колискової пісні «Новітня Українська Колискова». У межах проєкту пані Наталка написала мистецький нонфікш «Колискова 21 століття Vol.1: що тебе заколисує?», де подала цікавезні розвідки з фольклорних і авторських колискових. І, як тепер я знаю, пані Наталка працює нині над продовженням проєкту. 

Учні 8 класів напередодні зустрічі познайомилися з віршами поетеси та мали нагоду поспілкуватися онлайн

 

Заґачковане Серце, цикл про Харків 
•••
а на п’ятий день розрізняєш відстань на звук
звук снарядів ворожого монстру що хоче крові
і тепер тобі ворог і шерех і свист і стук
і розмову при них обриваємо на півслові
і спимо не спимо а дрімаємо наполовину
кожен день ведемо нескінченну свою розмову
як у вас
молоко не пропало годую дитину
був за містом побачив розірвану навпіл корову
бачу черги з вікна всі згуртовані та уважні
я от хліба дістав і везу своїй мамі ліки
що ви де
ми у місті спимо по черзі в підвалі
і пильнуємо прапор аби його не зірвали
плачу з гордості за полеглих дівчат і хлопців
дуже довго не сохне білизна
вмикнули нарешті світло
на вечерю морозиво мультиків поки не буде
я сьогодні второпав що слово війна звичайне
як ви там
зварили густого чаю
щось іще
ні
нам цього тепер достатньо
жінка як
тихенько уже не голосить
хліб пече і нашіптує і бурмосить
я дослухався
всіх матерів проклинає
що зростили синів брехливими скнілими псами
все говорить барвінком треба засіять могилу
все хвилюється щоб поминальні свічки не згасали
якби знали сволото кого вони розбудили
їм таке і не снилось жінки з автоматами в строї
односельці що зупиняють колони без зброї
збройних сил величні ошатні загони
тисячі і мільйони готових битись до скону
аби тільки ні крихти землі не здавати нікому
й жагуче бажання живим повернутись додому
що ти там
допалив
я пізніше стріляють
тут рознесений дім і садочок з малими дітьми
і таке вже нікому ніколи ніяк не прощають
як у вас
наче цілі електрики досі немає
у сусідньому домі стирчить одоробло від граду
я сьогодні зміняла собачого корму на хліб
ми малюємо вдома
рятуємось тільки піснями
коли сильно гримить то співаю усе голосніше
найстрашніше це що
найстрашнішою стала колись омріяна тиша
28.02.2022. Харків

https://lyuk.media/people/natalka-marinchak/