Про наших дітей та неймовірний танцювальний колектив АРІРА пишуть у Німеччині
"Один тиждень відпустки для 50 українських дітей
Вони живуть у найнебезпечнішому великому місті України. У німецькому Магдебурзі 50 дітей і підлітків з танцювального театру «ARIRA» отримують такий необхідний перепочинок.
Автори: Роман Шелл та Олена Хром
Середа, 24.07.2024, 14:45
Нічна прогулянка – про це мріють 50 дітей і підлітків перед своєю поїздкою до німецького Магдебурга. У своєму рідному місті Харкові це неможливо вже два роки через комендантську годину.
Єпархія Магдебурга запросила танцювальний театр «ARIRA» з Харкова цього літа на тиждень.
Харків – найнебезпечніше велике місто України, розташоване неподалік кордону з росією. Майже щодня центр міста обстрілюється російською армією: за даними української влади, лише у 2024 році на Харків було випущено близько 2000 снарядів, бомб, ракет і бойових дронів.
Система протиповітряної оборони перевантажена численними атаками. Часто повітряна тривога звучить занадто пізно через коротку відстань до росії та малий час підльоту ракет.
Сім'я танцюристів Бедич не бажає залишати Харків, попри небезпеку. 15 років тому вони заснували танцювальний ансамбль ARIRA. У білому кам'яному палаці культури у центрі міста вони тренують кілька десятків підлітків. Їхнє стара танцювальна студія була пошкоджена під час боїв.
До війни танцювальний колектив Наталії Бедич налічував кілька сотень дітей. Сьогодні в ARIRA переважно займаються діти та підлітки, які разом з батьками втекли до Харкова із захоплених або зруйнованих міст на сході країни.
У Харкові для дітей є небагато можливостей. Навчання в школах відбувається лише онлайн. Танцювальна студія є одним із небагатьох місць, де підлітки можуть зустрічатися особисто.
«Під час повітряної тривоги ми всі одразу йдемо до підвалу», розповідає Наталія Бедич. У безпечному приміщенні за двома опорними стінами вони залишаються, доки не мине небезпека. «Мій чоловік постійно моніторить ситуацію в інтернеті та попереджає нас, коли ракета летить у напрямку Харкова», додає вона.
Близько 40 годин триває поїздка української групи з Харкова до Магдебурга, виснажлива подорож у літню спеку. На кордоні діти змушені чекати сім годин. Щоб триматися, вони співають разом.
Всього один тиждень група проводить у Європейському молодіжному навчальному центрі Магдебурга, старовинній віллі з великим парком: грають, танцюють, малюють, займаються йогою, смачно їдять, гуляють. Відпочинок помітно покращує їхній стан. Члени групи виглядають значно розслабленішими та веселішими.
Але війна залишила свій відбиток на театрі: будь-який літак у небі викликає тривогу. Коли діти ввечері почули феєрверк біля багаття, багато з них злякалися та намагалися сховатися.
Наталія Бедич про мету перепочинку: «Метою нашої поїздки було зняти внутрішню напругу у дітей. Вони відвідали дитячі атракціони та аквапарки, які в Харкові закриті. Під час цієї подорожі вони знову могли бути дітьми. Це їх внутрішньо розслабило. Вони відчули, що все у їхньому житті може знову стати добре.
Я також стала спокійнішою. Діти дивилися на мене і автоматично ставали спокійнішими. Під час цієї подорожі ми зробили все можливе, щоб діти знову відчули себе вільними та безпечними. Нам це вдалося. У кожного з нас знову з'явилася модель мирного життя.
Тепер нам легше повертатися до війни – у Харків. Бо ми зберігаємо цю модель миру в собі. Зі спогадами про цю подорож діти будуть жити ще довго і при цьому плакатимуть. У війні їм дуже бракує взаємостосунків. Вони сумують за контактами з людьми. Тому вони так часто хочуть обійматися. Тому вони часто обіймають один одного.
Під час цієї подорожі вони могли спілкуватися з багатьма людьми. Це було для них дуже важливо. Наступна думка дає їм зараз багато сили – є люди за кордоном, які їм допомагають і підтримують. Просто так».
Наталія Бедич бачить також і проблиск надії: «Війна зробила підлітків більш вмотивованими. Вони мріють про подальші виступи в Західній Європі».
Після подорожі до Німеччини для ARIRA заплановано турне по Україні, включаючи виступи для солдатів. «Для цього ми зараз будемо тренуватися після повернення», каже Наталія Бедич. «Війна навчила дітей не чекати. Найкращий час для здійснення мрій – зараз»."
